Запорозька Січ: козацьке життя в степу

За дніпровськими порогами

Козацькі землі називали Запоріжжям — від слів «за порогами». На нижньому Дніпрі дев’ять великих порогів розтинали річку на відтинку близько 70 км. Нижче від них річка розливалася серед островів, проток і боліт, до яких було важко дістатися і які легко було боронити.

Тут лежав Великий Луг: понад 100 км заплавних лісів, порослих очеретом озер, річкових рукавів і лук, із деревами на обох берегах посеред безлісого трав’яного краю. Довкола простягалося Дике Поле — так до XVIII століття називали малозаселений степ на північ від Чорного та Азовського морів. Земля була багата, але за неї також боролися Ногайська Орда й Кримське ханство. Попри це, з XV століття сюди переселялися козаки та селяни-втікачі, щоб полювати, рибалити й жити там, куди не сягала панська влада.

Кожна мапа в грі — новий клапоть цієї землі: ліс і відкритий степ, озера, а вздовж одного краю — берег Дніпра.

Вісім Січей і Нова Січ

Січ ніколи не була одна. Приблизно за два століття козаки збудували вісім Січей, переносячи табір, коли попередній знищували або покидали. Першу зазвичай датують приблизно 1552 роком, коли князь Дмитро Вишневецький збудував укріплення на острові Мала Хортиця. Далі були Січі на Томаківці, Базавлуку, Микитиному Розі, Чортомлику, Кам’янці та в Олешках, здебільшого на Великому Лузі або поблизу нього.

У 1709 році російське військо знищило Чортомлицьку Січ, після того як її кошовий отаман став на бік гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII. Козаки перебралися вниз за течією: спершу до Кам’янки, а 1711 року — до Олешок, на землі кримського хана. У 1734 році вони повернулися й збудували Нову Січ на півострові біля річки Підпільної. Вона мала земляний вал заввишки близько 4 м із дубовими палями та вежами, наповнений водою рів, центральний майдан для рад, Покровську церкву й передмістя з торговими ятками, майстернями й кузнями. За однією з оцінок, на її землях жило майже 100 тисяч людей: у самій Січі, у понад 100 вільних селах і на тисячах зимівників. Інші підрахунки відрізняються.

Дія гри розгортається в цьому світі XVIII століття. Заплановано ранги поселення, починаючи з демо Next Fest: кожен ранг відкриває нові будівлі, коли хутір, тобто самотнє господарство, виростає до села, а згодом і до Січі.

Зимівники: козацькі зимові господарства

Значна частина козацького життя минала поза Січчю — на зимівниках. Саме слово означає «місце зимівлі». Невеликий зимівник міг складатися з однієї землянки для господаря й загороди для однієї-двох пар волів або коней. Найбільші мали понад десять хат і господарських будівель, наймитів і стада в сотні чи тисячі голів. Звіт 1766 року налічував їх близько 4000.

Спершу головними були полювання й рибальство, потім — скотарство: коні, велика рогата худоба й вівці. Упродовж XVIII століття дедалі важливішим ставало хліборобство, а на багатьох зимівниках також тримали пасіки, мали млини й закладали сади. У самій Січі могли жити лише неодружені козаки, тож одружені оселялися з родинами на хуторах — власних господарствах.

Гра теж починається з малого: гурт поселенців зі стартовим возом і невеликим запасом зводить власні хати, рубає дерева, збирає ягоди й гриби та полює на оленів і кабанів. Рибальську хатину заплановано для демо, а хліборобство — для раннього доступу.

Як керували Січчю: курені, Кіш і Рада

У самій Січі козаки жили в куренях — будинках-казармах довкола центрального майдану. Курінь був також військовим підрозділом із власним виборним отаманом. Традиційно в Січі було 38 куренів.

Кіш був урядом Січі: кошовий отаман разом із суддею, писарем, осавулом і обозним. Їх обирала Січова рада, або просто Рада. Вона збиралася на центральному майдані, вирішувала питання війни й миру, приймала посланців і розподіляла між куренями землі для хліборобства та рибальські угіддя. У XVIII столітті Рада збиралася двічі на рік. Більшість визначали на око, не рахуючи піднятих рук.

Кошовий отаман обіймав посаду рік, і його могли переобрати або достроково усунути. Знаком його влади була булава. Останній кошовий отаман, Петро Калнишевський, обіймав цю посаду 1762 року й знову з 1765 до 1775 року.

Рішення Ради заплановано: перші події — для демо Next Fest, а в ранньому доступі — від 20 до 30 подій і тимчасових указів, що впливають на продуктивність, народжуваність і щастя. Будівництво Ради заплановано як одну з цілей кампанії.

Хати з лози, глини й соломи

У степу було мало деревини, тож будували з глини. У лісостепу традиційна хата часто мала дерев’яний каркас зі стінами, сплетеними з лози, хмизу чи очерету й обмазаними глиною зсередини та ззовні. Південніше стіни зводили з глини, змішаної з подрібненою соломою, а дерево йшло лише на каркас даху, стелю, двері й вікна. Стіни білили вапном, а дахи вкривали соломою або очеретом.

Усередині праворуч від дверей стояла глиняна піч, а поруч із нею — піл для спання. Стіл та ікони були в куті навпроти печі — на покуті, почесному місці. Хата була не в кожного: невеликий зимівник міг бути лише землянкою.

Хати в грі білені й під солом’яною стріхою, і в кожній можуть жити до чотирьох людей. Селянам потрібні їжа, вода, відпочинок і тепло взимку, тож вони беруть воду з криниці й колють дрова на дровокольні.

Степові набіги й козацька оборона

Століттями вершники Кримського ханства та його ногайських васалів здійснювали набіги на українські землі, нищили села й забирали бранців, щоб продати їх на кримських ринках. До 1556 року відбулося понад 80 таких набігів, а за один лише 1575 рік було захоплено понад 35 тисяч людей.

Козацьке військо постало почасти як захист від цих набігів. Поселенці зводили укріплені табори, а Січ оточував вал із частоколом, вежами й бійницями. Утім, справа ніколи не зводилася лише до війни. Набіги чинили обидві сторони, а козаки з ханством то воювали, то укладали союзи. Це історія набігів і воєн, а не оцінка кримських татар як народу, який Україна сьогодні визнає корінним народом Криму.

Вогнепальна зброя посідала центральне місце у воєнній справі козаків. Давнє українське слово «самопал» означало ручну вогнепальну зброю, а козак із мушкетом став емблемою Війська Запорозького.

Татарські набіги заплановано для демо як події з попередженням, що посилюються разом із вашим поселенням. Заплановані засоби оборони — частокіл, сторожова вежа й ополчення, озброєне мушкетами, — розвивають полювання з мушкетом, яке вже є в грі.

Кінець Січі 1775 року

У червні 1775 року за наказом Катерини II російська армія під командуванням генерала Петра Текелі оточила Нову Січ. Наступного дня залога здалася. Січ зруйнували, її гармати, архів і скарбницю вивезли, а старшину заарештували. Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі на далекій півночі й тримали там 25 років. У серпні Катерина скасувала Військо Запорозьке.

За кілька років зимівники було ліквідовано. Частина козаків подалася на османські землі й заснувала Задунайську Січ. Інші згодом утворили Чорноморське козацьке військо, яке переселилося на Кубань. Значну частину Великого Лугу в 1950-х роках затопило Каховське водосховище. Частина його знову з’явилася з-під води після того, як у червні 2023 року російські війська підірвали греблю.

Гра не переказує цих подій. Вона простежує шлях одного поселення від самотнього хутора до Січі, а ворожі татарські й московські фракції заплановано на пізніші оновлення раннього доступу.